Не питай чому в мене заплакані очі
Чому часто тікаю я в гай
І блукаю я там до півночі
Не питай, не питай, не питай
Ти приходив до мене весною
Як в природі усе розцвіло
Ми блукали закохані двоє
Місяць кидав до ніг серебро
Не забудь, як цілунком
Сушив мої сльози
Що бриніли як перли в очах
Заглядав мені ласкаво в очі
І просив не ридай, не ридай
Не питай, бо нічого тобі не скажу я
Відцвіли білопінні сади
Відспівали пісні солов’ї
Лише місяць, наш свідок кохання
Засвітив полум’яні свічки
Я забуду зрадливе кохання
Що бентежить так душу мою
Але плаче у серці зізнання
Я чекаю тебе, я люблю
Я люблю, я люблю
Знову буйно цвіте черемшина
Сміються, плачуть солов’ї
А у серці живе ще надія
І волає до тебе «Прийди»
Не питай чому в мене заплаканi очi
© Copyright: Екатерина Таратун, 2015
Свидетельство о публикации №115021405508
Свидетельство о публикации №115021405508
Рецензии