Не залишай мене, прошу я
Цього не можна пережити
І я не можу і не хочу
П’янке кохання загубити
Та зустріч наша ненароком
Щаслива доля нас звела
І повела нас в степ широкий
Де тільки вітер і трава
І сонце в небі засміялось,
На наше щастя недарма
І я летіла за тобою
На поклик долі як сліпа
І степ, і ліс і солов’ї
Назустріч линули пісні
Кохання нас заполонило
Тоді здавалося мені
І доля наша посміхнулась
Нам келих щастя налила
Щоб ми берегли його повним
Невже ти випив все до дна?
Давай наллємо келих знову
Щоб доля нас не розвела
Щоб ми з тобою були рядом
В одній упряжці до кінця
І в день святого Валентина
Я плачу гірко як дитина
А сльози ринуть, нема впину
І я в них з відчаю топлюся
Слізьми гарячими зал’юся
За тебе богу помолюся
Не залишай мене прошу я
Я ще не встигла долюбить
14 лютого 2001 року
Не залишай мене, прошу я
© Copyright: Екатерина Таратун, 2015
Свидетельство о публикации №115021405476
Свидетельство о публикации №115021405476
Рецензии