Бокал утретє випитий до дна.
Утретє – як це символічно!
Налий, налий мені вина –
Життя ще й досі прозаїчне.
В кімнаті, де панує сміх і гам,
Я почуваюся, неначе, у пустелі,
Іди від мене, йди до інших дам,
Налий – і йди,бо не хитаються ще стелі.
Не заглушить самотності вином,
Хоч діжку випий – це не допоможе,
Коли надії вже нема ні в чом –
Лиш смерть самотність переможе…
***
© Copyright: Мария Банченко, 2015
Свидетельство о публикации №115021309510
Свидетельство о публикации №115021309510
Рецензии