Повертайтесь живими!

Народила мати лиш одну дитину...
День і ніч не спала, все ростила сина.
Був лиш син для неї, як промінчик світла,
Ріс він дуже швидко й врода його квітла.

Душу всю і сили віддавала мати,
Щоб її дитині було тепло спати.
Щоб було що їсти і вдягнути сину,
Народила мати лиш одну дитину...

Жили вони добре, хоч і не багато.
Жили лиш удвох, бо покинув тато.
Та прийшла в їх хату та лиха година -
В полум'я потрапила рідна Україна.

На землі з'явилися танки і гармати,
На війну почали мобілізувати.
До дверей прийшли і забрали сина.
На війну забрали, лиш одну дитину...

День і ніч не спала, все чекала сина
І коли закінчиться та лиха година.
Їсти не могла, лиш молила Бога,
Щоб скоріш закінчилась злая та облога...

Час ішов...Від сина й вісточки не було
І серденько неньки щось лихе відчуло...
Мати все чекала і чекала сина,
Був лиш він у неї, лиш одна дитина...

З кожним днем все важче було їй заснути,
День і ніч очей не могла зімкнути.
Та одного дня прийшли до дверей знов
Й в ту бідненьку хату чоловік зайшов.

Мати на порозі сина ледь впізнала,
Думала земля вже його забрала.
Обіймала мати і й цілувала сина.
Повернувсь живим...і звільнив Вкраїну!