Ти та, що довго серцем я шукав

В життя моє ти солодко ввійшла.
Здавалось, ми звичайні перехожі,
Але неначе зіронька зійшла,
І наші душі дуже вони схожі.

У нас була звичайна переписка:
Добрих, душею гарних двох людей.
Закоханість влетіла наче плиска,
В полоні я тепер зелЕненьких очей.

І наша перша зустріч на дорозі.
Я йшов собі додому і в тебе теж саме.
Лишитись осторонь я був не в змозі,
Набравшись духу представив я себе.

Я весь такий, чудовий і гарнюня,
А вийшло так, що тебе налякав.
Тоді не знав, що ти – моя манюня,
Ти та, що довго серцем так шукав!

Ти пробудила в мені ніжне диво.
Я й сам вже призабув що це таке,
Але як посміхалась ти красиво.
Я відчував – життя бувало нелегке.

І примудрився я тим самим дивом,
Що оченятами дарувала ти мені,
Твій всесвіт перевернути дригом,
Створити нам солодкі гарні дні.

Казала ти мені, що кращій я з усіх.
Не розумів, як трапилось таке зі мною,
Але відчувши серця твого я подих,
Пробач мені, я думав тільки головою.

Ти та, що довго серцем я шукав,
Шукав, та не знаходив до сих пір.
Життя було, як той відірваний рукав,
Але твою красу, побачити зумів.

Тепер ти ніжна дівчинка Моя!
Всі мрії лиш пов’язані з тобою.
В душі лунає пісня солов’я
Завжди з тобою буду я!
З тобою лиш одною!

12.2.15 10:54