Баба Онися перевод с украинского

Василь  Симоненко


Василь Симоненко прожил всего 28 лет и умер в 1963 году, но успел написать много интересных произведений.

***
У баби Онисі було три сини.
У баби Онисі синів нема.
На кожній її волосині
морозом тріщить зима.

Я  горя на світі застав багато.
Страшнішого ж горя нема,
ніж те, коли старість мати
в домівці стрічає сама.

Немає такої біди і муки,
ніж сумно з-під сивих брів
дивитись щодня, як внуки
ростуть без своїх батьків.

За те, що ми в космос знялися,
що нині здорові й живі,
я пам'ятник бабі Онисі
воздвиг би на площі в Москві.

Щоб знали майбутні предтечі
в щасливій і гордій добі:
їх горе на утлі плечі
Онися взяла собі.

Щоб подвиг її над землею
у бронзі дзвенів віки,
щоб всі, ідучи повз неї,
знімали в пошані шапки.
***

Это стихотворение Василь Симоненко написал в 60-ых годах прошлого столетия,
но оно актуально и сейчас, сегодня.
Поэтому захотелось перевести его на русский язык. 
***

МОЙ  ПЕРЕВОД,  СЛЕГКА ИНТЕРПРЕТИРОВАННЫЙ  ПОД  НЫНЕШНЕЕ ВРЕМЯ:

У  бабы  Анисьи   было  три  сына.
Забрала  троих  сыновей  война….
Теперь  на  каждой  ее  волосине
Холодным  морозом трещит зима.

Я  много  горя  познала  на  свете.
Но  только  страшнее  ведь  горя  нет,
чем то, когда  раньше  уходят  дети
Чем то,  когда  слезы  затмили  свет.

Нет  в  мире  такой  беды  и  муки,
чем с  грустью  из-под  седых  бровей
смотреть  каждый  день, как  взрослеют  внуки
Не  помня  отцов – твоих  сыновей…

Мне  хочется  всех  матерей  прославить
Всех тех,  что  страдают  из-за  войны
И  памятник  бабе  Анисье  поставить
Хотела  б  на  площади  каждой страны.

Война  безрассудно  судьбы калечит!
И  души  сгорают  в  жестокой  борьбе…
Всё  горе мирское  на  слабые  плечи
Такие  Анисьи  берут  себе.

Воины  мира!  Домой вернитесь!
Поберегите  детишек  сон!
Мамам  своим  до  земли  поклонитесь –
Они  заслужили  такой  поклон….
***

Если бы только это поняли те, кто сражается со своим народом... со своими братьями...