Пора проснутись

Тепла нема, хто винен в тім не знаю.
Чіїсь повинні супостати, а холодно мені.
Давно вже ні війні й брехні волаю.
Вони мене в своїм багні купають,
Босоніж заставляють бігти по стерні…
Надіятись? На кого? Знов на бога?
А де він? Є? Мені здається – ні.
Акцентувати? Та нема питаннь.
Проснись, подумай і навколо глянь.


Рецензии
Прокинутись, подумати... Навколо
Лише одно: нема тепла, нема!
Нiде, нi з ким, нiкуди i нiколи...
Гукаю, а воно усе дарма!
I ранок льє не промiнь, а тривогу,
Пiд снiгом гинуть сонячнi слова,
I сподiватись соромно на Бога...
А все ж, Вiн є! Iнакше - темрява!

Пробачте за експромт, Петре, - вiрш сподобався, душа вiдгукнулася. З повагою.

Марина Елена   18.02.2015 01:55     Заявить о нарушении
А чому повинен Вас вибачати? Щиро дякую. Є він, чи немає? Кожен має право на свою думку. А Ваш експромт чудовий і цілком може бути виставлений, як окремий твір. З повагою,

Петр Коваль   18.02.2015 07:11   Заявить о нарушении
Хай Вам щастить! Дякую i сподiваюсь на добре.

Марина Елена   19.02.2015 01:31   Заявить о нарушении