Пора проснутись
Чіїсь повинні супостати, а холодно мені.
Давно вже ні війні й брехні волаю.
Вони мене в своїм багні купають,
Босоніж заставляють бігти по стерні…
Надіятись? На кого? Знов на бога?
А де він? Є? Мені здається – ні.
Акцентувати? Та нема питаннь.
Проснись, подумай і навколо глянь.
Свидетельство о публикации №115021311849
Лише одно: нема тепла, нема!
Нiде, нi з ким, нiкуди i нiколи...
Гукаю, а воно усе дарма!
I ранок льє не промiнь, а тривогу,
Пiд снiгом гинуть сонячнi слова,
I сподiватись соромно на Бога...
А все ж, Вiн є! Iнакше - темрява!
Пробачте за експромт, Петре, - вiрш сподобався, душа вiдгукнулася. З повагою.
Марина Елена 18.02.2015 01:55 Заявить о нарушении
Петр Коваль 18.02.2015 07:11 Заявить о нарушении