Знову цвітуть хризантеми
Палає жоржина вогнем
І птахи у вирій злітають
І тягнуться далі ключем
Я знову несу хризантеми
По стежці скорботній іду
Давно я тебе не чекаю
Але так же вірно люблю
Немов метеор в яснім небі
Ти блиснув і швидко згорів
Залишив лиш спогад про себе
І рану пекучу у серці моїм
Одягнуті клени в багрянець
І плаче береза сумна
Що листя її облетіло
А скоро нагряне зима
Так плачу і я в самотині
Що доля зрадлива моя
Схиляючись тут на могилі
Як птаха підбита, навіки одна
Плач вдови
© Copyright: Екатерина Таратун, 2015
Свидетельство о публикации №115021205403
Свидетельство о публикации №115021205403
Рецензии