Ми нiколи не йшли до вас з вiйною

Ми ніколи не йшли до вас з війною,
При зустрічі ми дарували хліб і сіль.
У світі однією жили ми метою
Синів народжувати не для війн.

Щоб багатіли землі наші і радіти сонцю,
Тепер, на жаль, картина вже не та.
Колишній «брат» направив в Україну зброю,
У пеклі згарища змінилася мета.

В тіла людей впиваються смертельні кулі,
У домовинах ми стрічаємо своїх дітей.
Не накують років вже їм зозулі,
У вас і в нас вже безліч молодих смертей.

У сні страшному не могло наснитись,
Що в нас настане  такий страшний час.
Сльозою гіркою всім довелося вмитись,
Довіри промінь так миттєво згас.

Кроваві сльози очі застеляють,
Наказ злочинний  виконують сліпці.
Хустини чорні матері вдягають,
Опам’ятайтеся! Ви ж нам були брати!

Від крові хлюпотить земля на сході,
Безвинні гинуть села і міста.
Лиш потирає руки в насолоді
Нечиста сила, що у верхах кремля.

Весь світ здригається від небезпеки,
Яка іде від вас, «брати»!
Побиті вже між нами глеки,
Довіри вам скінчилися часи.

Боронимо ми рідну нашу Україну,
Любов до неї тільки в нас зростає.
Нашу Країну ми збережемо до загину,   
Народ український у Бога воскресає!