…Як? Хто задумав картину життя?..
Бути не може, що все змінить смерть…
Думи тривожать щомиті буття,
Рухи бунтують, торкаються серць,
Душі займає Любов без кінця…
Небо заплакане в Вічність веде,
Мов сповіщає – край небуття,
Голосом світу неспокій стає,
Тануть у просторі сни без лиця,
Падає вітер безмовно в безмеж,
Криком сполоханим б’є забуття
кожного з нас у свій час…
Хто задумав, де край?..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115021201942
Свидетельство о публикации №115021201942
Рецензии
