Лист до тебе...

Усе! Прощай! Це мій останній лист!
Твої слова уже не гріють душу,
Ба, навіть, сніг у цьому році запізнивсь,
Пробач, я сподіватися тебе не змушу.
Мені так жаль, мені шалено жаль,
Що через тебе я плекала марні мрії,
Душа болить, а в серці лиш печаль,
А на майбутнє більш нема надії.
Ілюзії, що ними я жила,
Що затуманили й без того мозок хворий,
Я стерпіть правди більше не змогла –
Це мій кінець! Бувай собі здоровий.
На серці біль та сліз нема в очах,
Я виплакала їх всі до останку,
Тоді, коли ти зник з мого життя,
Тепер мені хоча б дожить до ранку.
Як вирвать серце із своїх грудей?
Як змусить душу тебе розлюбити?
Бо не зайти до замкнених дверей,
Бо ти мене не зможеш полюбити!
Тебе не зачіпають ні слова,
Ні вірші сповнені печалі й болі,
Ти думаєш – слова мої брехня,
Тобі сказала їх уже доволі.
Слова – брехня, а почуття – самообман?
Ілюзії розвіялись і сподівання…
Вже не болить, лиш в голові туман
І не потрібне уже сонце зрання…

27.11.14