Трохи про себе

Пишу вірші, а ще виховую я сина,
Із подружками люблю пити чай,
На вигляд вже доросла, лише в середині
Живе в мені дитина зазвичай.
Я інколи сумна, сприймаю все до серця,
Як почуття – обов’язково із душі,
А деколи гіркіше я від перцю,
А якщо загорюсь, то вже не потушить.
І посміхаюся частіше, аніж плачу,
Та якщо плачу, то зі слізьми і навзрид,
А як люблю, то все йому пробачу,
Бо щирих почуттів не зупинить.
Я зустрічати хочу кожен промінь сонця,
Зимою в сніжки хочу знову грати,
А ще улітку, в лісі або полі,
Букети квітів хочу я збирати.
Наївна трохи, трохи романтична,
Люблю босоніж по траві ходити
І мріяти – то справа уже звична,
Та шкода – ми не можем в мріях жити.
Люблю коли із неба сніг лапатий,
Мене вкриває з голови до п’ят ,
І під дощем улітку теплим-теплим
Без парасольки, я люблю гулять.
Коли сумую – музику вмикаю,
А інколи сама до себе говорю.
Я дивна,так, це добре знаю,
Та справжня і в собі я це люблю.