Ти себе віддала на поталу
Примхам, пристрастям, сірим думкам,
Шлюбом гонор й уяву з’єднала
І забула свій внутрішній Храм…
Геть забула, що ти вже не вперше
На Землі і у тілі Земнім,
Заховалась у змучену зверхність
І дивуєшся Домом пустим…
Знову падаєш через безсилля,
Призначаєш собі ворогів –
І не тямиш, що зв’язуєш Крила,
Звинувативши в тому Богів…
Не впускають, не кличуть назустріч
Світлі Сили і Радість Життя?
– Без Любові ламаєш і рушиш
Те, що Доля тобі простягла…
11.02.2015
Ти себе вiддала на поталу
© Copyright: Катерина Жебровська, 2015
Свидетельство о публикации №115021102444
Свидетельство о публикации №115021102444
Рецензии