Моя кохана Україна,
Розумна ненечка, єдина!
Чому ти, мила, зажурилась?
Чи може щось вночі наснилось?
Чи може діти недотепні,
Тебе образили ганебно?
Вони ж дурні,не розуміють,
Що не про те, що треба мріють.
Спочатку, як Христа розпнуть,
А потім на шматки порвуть,
Свою дотепну Україну,
Та її мову журавлину.
Та дуже пізно схаменуться,
Горючі сльози розіллються...
Була бо ненька Україна,
Співуча мова солов'їна!
Людяність, єдність теж була,
Бо якто ж ненечка жила?
Що мали,те не цінували,
Тому країну розібрали...
(А.З.)
Начало мая 2014
Стихотворение написано внезапным порывом и как говорится, на одном дыхании. Как будто свыше диктовали... Странно... И на украинском....
Моя кохана Укра на...
© Copyright: Алла Заночкина 7, 2015
Свидетельство о публикации №115021008446
Свидетельство о публикации №115021008446
Рецензии