Будет буря... Иван Коваленко
Буде буря... Час надходить,
В чорних хмарах небо все,
І мене вона підхопить,
За собою понесе.
Я спокійний, на прощання
Геть відкину сум і страх,
Обніму тебе востаннє,
Зникну в блисках і громах.
Ти не вір, що я загину,
Нам разом до краю жить.
Як же я тебе, єдину,
Зможу в світі залишить?
Я навіки не розтану,
Я не зникну назавжди.
Ти від рану і до рану
Виглядай мене і жди.
Я знайду тебе зимою
У засніженім саду
І сніжинкою легкою
На лице тобі впаду.
Ти покинеш сумувати
В білій тиші сніговій,
Ти не зможеш не впізнати
Поцілунок ніжний мій.
Теплим вітром при дорозі
Стріну я тебе саму,
Осушу гарячі сльози,
Ніжно, палко обійму.
Я зійду ласкавим сонцем,
Дивним цвітом розцвіту,
Я у тебе під віконцем
Тихим деревом зросту.
У вікно твоє загляну,
Шумом віт заколишу,
Я тебе, мою кохану,
Ні на мить не залишу.
І не буде в світі сили,
І повік не прийде час,
І ні простір, ні могили
Не розлучать зроду нас.
Я прийду, вернусь до тебе.
Ти завжди чекай мене.
І тоді в холоднім небі
Нова зірка спалахне...
----------------------
Иван Коваленко
"Будет буря..."
Будет буря… Час подходит,
В чёрных тучах небо всё,
И ко мне волна находит,
За собой меня несёт.
Я спокоен. Попрощаюсь
И отброшу грусть и страх,
Обниму тебя, смущаясь,
Растворюсь затем в волнах.
Ты не вор, я не исчезну,
Вместе нам до смерти жить.
Как же мне тебя, любезной,
Себя в жизни вдруг лишить?
Не исчезну никогда я,
Не расстанусь я с тобой.
Ты всё время, дорогая,
Жди да жди меня домой.
Я найду тебя зимою
В снежном сказочном саду
И снежинкой огневою
На лицо твоё паду.
И грустить ты перестанешь
В белой тишине дневной,
И узнаешь, распознаешь
Поцелуй невинный мой.
Тёплым ветром при дороге
Тебя встречу поутру,
Обниму усталой ноги,
Нежно слёзы оботру.
Ласковым взойду я солнцем,
Дивным цветом расцвету,
У тебя я под оконцем
Тихим клёном прорасту.
Загляну в твоё окно я,
Шумом веток разбужу,
И с тобою, дорогою,
Буду я, пока дышу.
И не будет в мире силы,
Не придёт вовеки час,
Чтобы хладная могила
Разлучить сумела б нас.
Я приду, вернусь к тебе я,
Ты лишь жди меня всегда,
Заблестит тогда скорее
В небе новая звезда…
(10.02.2015)
Свидетельство о публикации №115021011534