Так гарно бавиться із променем роса,
Тихенько шелестить трава у лузі
І рясно вкриті білим небеса,
А я йду босонІж по жовтій смузі.
Пісок мене лоскоче й зігріва
Та річка щось так лагідно шепоче.
Полоще віти верба вікова
І йти з цієї тиші я не хочу.
Іще тут погуляю, подивлюсь
Птахів у небі, жаб у очереті.
Себе почую, потім повернусь,
Щоб бути знов із швидкістю в дуеті.
10.02.2015
Наодинцi з собою
© Copyright: Наталья Мельница, 2015
Свидетельство о публикации №115021011131
Свидетельство о публикации №115021011131
Рецензии