осмiлена, тихо...
…серед вітру осінніх думок
загубилася тиша…
у в благанні вернути любов
жовтим лисом таїться
не цілована злістю, мов сон,
що не мав зупиниться,…
непомітно-самотня, одна…
її постать в туманній колисці
хоче Вічність любити!
щоб любові не пропустити
намагається знову
у надії вогнях відродитись,
у кохання полоні,
без насильства
над власним безсонням…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115020901780
Свидетельство о публикации №115020901780
Рецензии
