Заховстану звичку вертатись люди мають за зле.
Сюжет закартинний із розгаданих таємниць,-
на «безбожно любити» нема «часодози», але
це лікарська помилка – біс в одній із ключиць.
Мені поталанило більше, ніж будь кому,
спільні світлини «на згадку» не зблякнуть, бо їх нема,
ні боргу комірного… Вже виткано гарну тасьму,
щоби в стос спакувати й віддати отак задарма
нецукровані вірші, що писались як дощ паде,
в літню пору парку, чи у мряку осінніх зотлінь,
у миті сповідні, ті, коли одкровення не жде,
а ти наодинці із тінню в кубі уважних стін.
Клубок писанини… З нього можна шкарпетки сплести,
Чи шалик зимовий і ще кілька милих дрібниць,
у когось зігріються ноги, може й душа, почасти…
ШкодА, не умію плести, тому не придбала спиць.
Про вiршi i шкарпетки
© Copyright: Фиолетта, 2015
Свидетельство о публикации №115020910885
Свидетельство о публикации №115020910885
Рецензии