Людина над усе бажає волі
А ще - літати хоче, наче птах...
Та...хтось заздалегідь нам пише долі
І визначає наш життєвий шлях...
Життя - це мить...а мить - це небилиця:
Неначе було...і...уже - нема...
І ось душа летить неначе птиця
У потойбічність... з назвою - пітьма...
Позначення нам долі - це помилка...
Та хто ж усе вирішує за нас?
Біжить вперед по циферблату стрілка,
Щоб визначити наші дні і час...
Не зупинити час...він йде невпинно
Й веде туди, де все заздалегідь
Тобі було написано, Людино,
Куди ідти...кого знайти...де жить...
У чому ж - сенс? У радості? - В печалі?
Навіщо ми приходимо в життя?
Сьогодні ми живем...а що ж, бо, далі?
Коли підем у вічність...в небуття...
Від самого народження - до смерті,
Людина одинока, наче птах...
Життя минає спішно в круговерті...
Хто ж пише нам отой життєвий шлях?
Навiщо ти приходиш в свiт, Людино?
© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115020807816
Свидетельство о публикации №115020807816
Рецензии