Впали роси на покоси
На вже скошену траву
Місяць виглянув з-за хмари
Кинув срібло на ріку
В очереті хтось шепоче
Вітер з листям гомонить
А верба спитати хоче
«Хто на березі сидить?»
Лози миють свої коси
Хвиля хлюпає, біжить
А калина у коралах
В сяйві місяця горить
Серед ночі стало тихо
Стомився вітер і затих
Зорі падають у воду
Місяць свариться на них
Скоро ранок. Вже світає
Блідне небо. Гаснуть зорі
Сонце промінь посилає
Ніч розтанула поволі
Сонце землю золотить
Отакий цей дивний світ
21 лютого 2000 року
Нiч
© Copyright: Екатерина Таратун, 2015
Свидетельство о публикации №115020806812
Свидетельство о публикации №115020806812
Рецензии