Собачка Мотя

Жила собачка в комнате у тёти.
Собачку эту тётя звала Мотей.
Была собачка очень дорогая,
Породистая Мотя, озорная.
И тётя из дому её не выпускала,
Боялась, чтобы Мотя не пропала.
Лелеяла она её, любила
И лакомствами разными кормила.

И вот дворняжки две перед окошком
На дерево загнали вместе кошку.
И хоровод вокруг затанцевали
И знатный лай в округе всей подняли.
На подоконник Мотя тут вскочила
И на дворняжек лаю напустила:

–  Уходите, это же мой  дом!
Я вам дам, хоть я и за окном!
Что такое? Не то я сейчас
Свою тётю напущу на вас!
И дворняжки Мотю испугались

В стороны немедля разбежались.
За окном с победным видом Мотя:
–  Вот как хорошо мне жить  у тёти!
Я похожа чуть на чау-чау!
Тётя со мной вместе не скучау!
Все собаки, надо вам признаться,
Даже за окном меня боятся!
***

Песик Мотя

В кімнаті жив маленький пес у тьоті.
Та кликала його ласкаво – Мотя.
Був песик пустотливим, метушливим,
Породистим, пухнастим та щасливим.
Його тримала тільки вдома тьотя.
Боялася, щоб не пропав десь Мотя.
Вона його любила та плекала,
І ласощами часто годувала.
І ось перед віконцем дві дворняжки,
Та кішечка на дереві  бідняжка.

Кружляють ти дворняжки дві навколо.
У кішки серце з жаху похололо.
На підвіконня Мотя вмить схопився
І на дворняжок гавкати пустився:

– Хто нас турбує тут? Тікайте звідси!
Хоч я і за вікном – моє це місце!
Що це таке? Я зараз злий і враз
Сувору тьотю напущу на вас!

Дворняжки ті мерщій тікать схопилися,
Та у обидва боки розлетілися.
І каже їм пихато песик Мотя:
–  Як жити добре у такої тьоті!
 Я, ніби  чау-чау, теж вродливий.
Зі мною тьотя гарна та щаслива!
І всі собаки, я у тім зізнаюся,
Навіть крізь вікно мене лякаються!
***

Фото из интернета