Чекав на тебе довгі я роки,
а зараз важко почекати і годину,
щоб обійняті, і прижати до душі,
і висловити всю свою "тужину".
Моє кохання, радість ти одвічна,
з тобою лиш я відчуваю шо живий,
моє кохання - справжнє, вічне,
і у душі тепер тепло, відчуй скоріш.
У полум'ї душі моєї ти,
знайшла прихисток свій, від недоброго і злого,
і в голові завжди твій голосок звучить,
і манить все до себе, так надовго.
Я згоден буть з тобою - вічність всю,
і присвятить тобі своє життя, кохана,
моя Марія, я і так живу,
все лиш для того, щоб побачитись з тобою.
Ти мій ранковий настрій підіймаєш,
все ближче, стукіт в унісон наших сердець,
ти та для кого Сонце у віконце зазирає,
ти для кого я, живу, ти радості вінець
Кохання
© Copyright: Михаил Гавриш, 2015
Свидетельство о публикации №115020811056
Свидетельство о публикации №115020811056
Рецензии