Калейдоскоп страшит... Из Лины Костенко...
Калейдоскоп страшит: вокруг меня погосты,
и каждый миг растет число могил...
Разбился вот корабль. Горят Галапагосы.
И всходит над Днепром горька' Звезда Полынь.
Там взрывы. Там вулкан. Руины и преграды.
Прицел – один упал. А кто-то: – Не стреляй!
Забыла сказки все, увы, Шехерезада.
Над Рейном не тоскует Лореляй.
Летит комета. Тешится дитя.
Цветут глаза, и вы в испуг не верьте.
Благословенен миг житья-бытья
На тех всемирных косовицах смерти.
Оригинал:
Страшний калейдоскоп:
в цю мить десь хтось загинув.
В цю мить. В цю саму мить. У кожну із хвилин.
Розбився корабель. Горять Галапагоси.
І зходить над Дніпром гірка зоря-полин.
Десь вибух. Десь вулкан. Руйновище. Заглада.
Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить:
«Не стріляй!»
Не знає вже казок Шехерезада.
Над Рейном не співає Лореляй.
Летить комета. Бавиться дитя.
Цвітуть обличчя, острахом не стерті.
Благословенна кожна мить життя
На ціх всесвітніх косовицях смерті.
Свидетельство о публикации №115020708161
Очень трудный стих для перевода!
Я бы так в начале
калейдоскоп страшит: вокруг меня погосты,
и каждый миг растет число могил
в конце - житья нормальное слово житье-бытье
косовицы лучше сенокоса - на косовицах
шлю еще не знаю осилю или нет
Я пішла як на дно. Наді мною свинцеві води.
Тихі привиди верб обмивають стежку з колін.
Захлинулась і впала, як розгойданий сполох свободи,
як з німої дзвіниці обрізаний ворогом дзвін.
Я вгрузаю в пісок. Може, десь там; в часах потомних,
хтось, колись, пригадає і тихо мене позве.
Дивні риби, і хмари, і тіні биків бетонних —
все пливе наді мною... усе наді мною пливе...
Мені сниться мій храм. Мені сняться золочені бані.
У високому небі обгорілої віри хреста.
Мені холодно тут. Та, принаймні, — нїякої твані.
Глибина, вона що ж? — потойбічна сестра висоти.
Забуваю свій голос. І вчуся тихо конати.
Крижаніє ріка. Вже немає ні хвилі, ні хмар...
Так зате хоч одне: перетлілі мої канати
в не мої Великодні не сіпає жоден дзвонар.
Нина Шендрик 18.04.2015 20:56 Заявить о нарушении
калейдоскоп страшит: вокруг меня погосты,
и каждый миг растет число могил
в конце - житья нормальное слово житье-бытье
косовицы лучше сенокоса - на косовицах...
и каждый миг растет число могил(двух слогов не достаёт...)
...текста не вижу перед собой...и устала очень...
До светлого, Нинуля!
Спасибо за отклик!
Удачи!!!
я
Светлана Груздева 19.04.2015 00:13 Заявить о нарушении
Нина Шендрик 19.04.2015 21:50 Заявить о нарушении