На заході так, як на сході.
Дні темні, а ночі холодні.
В цій річці не знайдено броду.
Дороги ведуть до безодні.
По вулицях темних блукають
Загублені, втомлені діти.
Про радісну звістку співають,
Про те, як їм хочеться жити.
Про те, як земля під ногами
Рипить, наче попіл, і тліє.
Про те, що зовуть їх синами
Усі, хто не має надії.
Як хмари розбиті палають
І падаєють важко у жито.
Чому? Так давно не питають
Дорослі, покинуті діти.
Але в павутинні вокзалів
Їх вперто чекають додому.
Вагони і темрява залів...
Вони заберуть першу втому.
Настане час жадібно пити
Мов воду із рідних долоней,
Розчинене світло. Тут жити
Можливо лиш зтиха, поволі,
Та сумнів не матиме змісту.
Ми всі ще є тут. Разом, в колі.
Несемо цю радісну звістку.
В відкриті холодні долоні.
8 січня 2015
Коляда
© Copyright: Ванир, 2015
Свидетельство о публикации №115020703847
Свидетельство о публикации №115020703847
Рецензии
