Печальное - перевод из Людмилы Юферовой

                перевод с украинского замечательного стихотворения
                Людмилы Юферовой http://www.stihi.ru/2015/02/01/8288


Продрог январь, устал от бездорожья,
Бредёт во мгле чрез долы и поля,
Где лесополосы цепляются за вожжи
Коня - лихого ветра-короля.

Дни, не понять - то ль заспаны, то ль пьяны...
Дымка из труб остывших не найти.
Едва увидишь в небесах туманных
Кружочек солнца, призрачный почти.

Мир задремал, затих в молчанье сером.
Сорвётся лёгкий снег - на миг?...на час?
Фарфор реки, во льду бегущей смело,
Утоплен глубоко - не напоказ.

Зиме, должно быть, непосильна ноша -
Без отпуска. И так века, века...
Застывший сум*...  во влажном макинтоше
В село забрёл - видали чудака?

Ему бы отогреться, бедолаге,
Да хаты почерневшие пусты,
И воют ветры шалые в овраге
И треплют бесприютности холсты...

    текст оригинала:
 

Стомившись від сільського бездоріжжя,
Бреде імлистий січень у поля,
Де лісосмуги втримують за віжжі
Зимового вітриська-короля.

І білі дні – то заспані, то п’яні…
Дим з коминів повітря не хита.
Підвішане до неба у тумані
Кружалко сонця, ніби калита.

Дрімає світ від сірої мовчанки,
Сніжок легенький – то вряди-годи.
І порцеляна річки-степівчанки
Втопилася в прозорості води.

Мабуть, зима спіткнулася від ноші,
Бо без відпустки – з товщі правіків.
Схололий сум у вогкім макінтоші
В село ще зранку стомлено забрів.

Нема йому, де душечку зігріти:
Юдоль плачу – убога і пуста!
Мовчать хати, мовчать зчорнілі віти,
І скиглять з вікон біль і самота…

сум - украинизм - тоска, печаль.