Тобі не треба. Свідком небо.
А я не мовчки, та перетерплю.
Збезсилів вже тягнутися до тебе,
Навіщо я тобою так болю?
Здавалося б, самодостатній,
І, ніби, адекватний, а тудиж…
Вже відсилала і багатократно.
Я знов не сплю, надіюсь спиш.
Все це лише думок сваволя,
Бува втрачає ритм двигун.
Ми в світ приходим абсолютно голі,
Вертає час нас, він наш опікун.
Думок сваволя
© Copyright: Петр Коваль, 2015
Свидетельство о публикации №115020601113
Свидетельство о публикации №115020601113
Рецензии