Верность

В шелковые травы цветы роняют росы.
Как будто кто-то бусы серебряные потерял...
Может, ты, другой ласкаешь длинные косы,
Может, ты, на Буге другую повстречал?

Иду на Буг, тропинка круто вьётся,
Ясноглазый месяц росы посеребрил.
Моё юное сердце для тебя лишь бьётся,
Потому, что ты в нём первое чувство разбудил.

Пронесу в разлуке через бурные вёсны
Нежные цветы и песню на своём пути.
Может, ты, придёшь, пронесём мы в сердце
То, что раз бывает в житии.

Наклонились вербы над Бугом водою,
Где ветер цветы клонит на межу.
Я тебя жду над Бугом рекою,
Потому что любовь в сердце верно сберегу.


Вірш про кохання № 5545

ВІРНІСТЬ!!!
1.У шовкові трави квіти ранять роси,
Наче хтось намиста срібні погубив...
Може, ти, вже іншій пестиш довгі коси,
Може, ти, на Бузі іншу вже зустрів?

2.Йду на Буг стежка круто в'ється ,
Ясноокий місяць роси посріблив.
Моє юне серце лиш для тебе б'ється,
Бо ти в ньому перше почуття збудив.

3.Пронесу в розлуці крізь бурхливі весни
Ніжні квіти і пісню на своїм путі.
Може, ти, ще прийдеш, понесем у серці
Те, що раз буває у житті.

4.Нахилились верби над Бугом водою,
Де вітер квіти хилить на межу,
Я тебе чекаю над Бугом рікою,
Бо кохання в серці вірно бережу.