Лина Костенко - Перебирает струны лес сосновый...

Из украинской поэзии:

Лина КОСТЕНКО

*  *  *

Перебирает струны лес сосновый,
И тишь рокочет на глухих басах.
И меж берёз блуждает эхо снова,
Людьми забыто с вечера в лесах.

То – лунь седой. Он очень много знает.
Его послушать сходятся века.
Всё движется и всё ж не исчезает
Здесь, где струится вечности река.

Забрезжил мир в терновнике колючем,
Кладут ветра смычок на тетиву.
И голос мой друзей скликает лучших,
Но кто-то мне чужой кричит: ау!

А в тишине блуждает эхо снова
Сквозь день, сквозь миг, сквозь душу, сквозь века.
Перебирает струны лес сосновый
На берегах извечных, как река.

Перевод с украинского
Марины АХМЕДОВОЙ-КОЛЮБАКИНОЙ


Ліна КОСТЕНКО

*   *   *

Сосновий ліс перебирає струни.
Рокоче тиша на глухих басах.
Бринять берези. І блукають луни,
людьми забуті звечора в лісах.

Це - сивий лірник. Він багато знає.
Його послухать сходяться віки.
Усе іде, але не все минає
над берегами вічної ріки.

Світає світ в терновому галуззі.
Кладуть вітри смичок на тятиву.
Десь голос мій шукає моїх друзів,
і хтось чужий кричить мені: ау!

І знову тиша. Лиш блукають луни,
Крізь день, крізь мить, крізь душу, крізь віки.
Сосновий ліс перебирає струни
над берегами вічної ріки...