Яблука на чорнім простирадлі
І голе небо – кажуть, воно мертве…
І слово це лежить вже на ковадлі,
Бо воно не аби яке вперте.
Бо воно шукає мить живу…
Бо воно живе! И буде жити,
Бо воно тримає голову!
І його нічим не розчавити…
А в яблука вповзають черв’яки –
Малесенькі, бридливі – сіро-жовті…
Так точать нас з середини роки
Неначе черв’яки достиглу моркву.
Живе слово
© Copyright: Мироненко Анатолий Анатольевич, 2015
Свидетельство о публикации №115020504512
Свидетельство о публикации №115020504512
Рецензии