Марiанна Кiяновська. Мiй невидимий дiм...

*  *  * 

Мій невидимий дім наднебесний – одна із утопій.
(Ти ж не віриш, що я вже за гранню, під льодом, за склом?!)
Воскрешає, вбиває, надламує ямб п'ятистопний –
І лягають на душу слова передсмертним теплом.
Зігріваючи й ранячи кригу і трощачи вікна,
П'ю малими ковтками, як ліки, безодню свою,
У своїх небесах... Я ще дещо напишу – і зникну.
Навіть віршем оцим я згораю і перестаю.

====================================

*  *  * 

Мой невидимый дом поднебесный – одна из утопий –
(Веришь мне, или нет – я уже подо льдом, за стеклом?!)
Воскрешает с надломом убийственным ямб пятистопный,
И предсмертно сжигают слова запредельным огнём.
От него, согреваясь, я лёд разбиваю и окна.
Пью лекарство глоточками малыми – бездну свою,
В своих небесах я пишу, исчезая – исчезну, но токмо
В пепле этих стихов быть бытийственно перестаю.

================================
Перевод с украинского Александра М. Кобринского =
Каркай Икс Сибино