Л. Юферова, Уныние, пер. с укр

От сельского уставши бездорожья,
Январь туманный тянется в поля,
Где лесополоса, схватив за вожжи,
Зимой держала ветра – короля.

Дни белые – то заспаны, то пьяны…
И дым из труб гуляет налегке.
Приклеена там к небу на туманы
Монетка солнца, словно в кошельке.

Мир дремлет в сумрачной игре – молчанке,
Снег лёгкий - лёгкий, чуть видны следы.
И льда фарфор на речечке – степчанке
Весь утонул в прозрачности воды.

Зима споткнулась, дело в тяжкой ноше,
Без отпуска – уж сто веков прошло.
Уныние в промокшем макинтоше
Продрогло. И в деревню забрело.

И места нет, где душечку согреть бы:
Юдоль тут слёз – убога и пуста!
Молчат дома, молчат седые вербы,
И воют в окнах боль и маета…

========================================

Сумне, Людмила Юферова

Стомившись від сільського бездоріжжя,
Бреде імлистий січень у поля,
Де лісосмуги втримують за віжжі
Зимового вітриська-короля.

І білі дні – то заспані, то п’яні…
Дим з коминів повітря не хита.
Підвішане до неба у тумані
Кружалко сонця, ніби калита.

Дрімає світ від сірої мовчанки,
Сніжок легенький – то вряди-годи.
І порцеляна річки-степівчанки
Втопилася в прозорості води.

Мабуть, зима спіткнулася від ноші,
Бо без відпустки – з товщі правіків.
Схололий сум у вогкім макінтоші
В село ще зранку стомлено забрів.

Нема йому, де душечку зігріти:
Юдоль плачу – убога і пуста!
Мовчать хати, мовчать зчорнілі віти,
І скиглять з вікон біль і самота…

http://www.stihi.ru/2015/02/01/8288