А я всё бегу... Иван Коваленко

А я все біжу, і біжу, і біжу
По темній стежині в гаю над Десною,
Дерева мене обступили стіною,
Немовби ховають останню межу.

Я хочу збороти стихію чужу,
Бо сила нечиста ганяє за мною,
Мабуть, я не виграв страшного двобою,
З душі ще не скинув і бруд, і іржу.

Не часто в житті я шукав охоронця,
Одне тільки знав: бігти з тіні до сонця,
Бо скільки ж на світі є духів добра!

І янголи світлі мене не забудуть,
Розвіють навколо хулу і огуду –
Молитись настала пора.

Иван Коваленко
********************************
А я всё бегу, и бегу, и бегу
По темной тропинке в лесу над Десною,
Деревья меня обступили стеною,
Как будто бы пряча края и межу.

Хочу я бороться с стихией чужою,
Нечистая гонится сила за мною,
Должно быть, не выиграть этого боя,
Не сбросить с души грязь и чёрную ржу.

Не часто искал я в сей жизни защиты,
И знал лишь одно: духи света не сбиты,
И нужно бежать от луны до утра.

И ангелы света меня не забудут,
Развеют хулу и порадуют чудом –
Молиться настала пора.

(05.02.2015)