Зима нагадує про себе,
Дощі із снігом ще ідуть.
І не світлішає ще небо,
Синиці зграями снують.
На них увагу не звертають,
Вже звикли люди до птахів,
Вони поїсти щось шукають,
На землю ворон сивий сів.
Вітри у лютому холодні ,
Женуть по полю колючки,
Неначе вирвались на волю,
Кружляють з снігом залюбки.
Вітри із снігом розгулялись,
Останній танець свій ведуть,
Дерева в лісі оживились,
І перемін в природі ждуть.
Вже перемін не зупинити,
І мрію нашу у цю мить.
Нам лютий тільки б пережити,
Щоби весну знову зустріть.
Весна по різному приходить,
Зима їй ходу не дає.
Ще вітер хуртовину гонить,
Погода злішою стає.
Нехай зима ще полютує,
Подує вітер, пошумить.
Весна до нас уже крокує,
Її вже їм не зупинить.
Лютневi перемiни
© Copyright: Борис Мохонько, 2015
Свидетельство о публикации №115020402488
Свидетельство о публикации №115020402488
Рецензии
Ви правильно, Борисе, пишете: весну не можна зупинить.
Хай же крила будуть сильними, дух міцним, надії здійсненними!
http://www.stihi.ru/2014/10/16/5710
З повагою, Надія.
Надежда Рубинская 10.03.2015 14:17 • Заявить о нарушении
Хай же крила будуть сильними, дух міцним, надії здійсненними!
http://www.stihi.ru/2014/10/16/5710
З повагою, Надія.
Надежда Рубинская 10.03.2015 14:17 • Заявить о нарушении
Прочитал Ваше стихотворение и скажу откровенно - очень понравилось. Творческих Вам успехов. С уважением, Борис.
Борис Мохонько 11.03.2015 09:19 Заявить о нарушении
Борис Мохонько 11.03.2015 09:19 Заявить о нарушении