Дякую
Що оберігає теплий мій поріг
Тяжко мабуть, темноокий сокіл
Кожен день спокутувати гріх
Ти пробач, за зраду і нахабство
Тих, хто вище тебе, на горі
Їх брехливе, зверхнє марнославство
ДОвічне сидіння у норі
Ти пробач, за те,що не встигаєш
Взимку одягнутися в кожух
Але мужньо, і не вимагаєш
Стійко не дозволиш показух
Ти пробач, що в роки молодії
Мусиш ночувати на землі
І під захистом лиш вірної надії
На хвилину бачиш дім у сні
Дякую, солдате, за хоробрість
За безмежну волю до життя
Вірю я, всі біди – тимчасовість
Головне - твоє серцебиття
2015
Свидетельство о публикации №115020411898