Пам'яті Кузьми Скрябіна
Свічки — як люди,
догорають…
Свічки — як люди,
люди — як свічки…
--
Ти не був мені братом.
Ти став мені братиком.
--
Ми ставимо свічку на тім кілометрі,
Де блиском холодним сіріє граніт,
Щоб світлом душі освітилися нетрі,
І вічно тривав твій у небо політ.
Я гладжу залізо, живе і ще тепле,
Ми разом вдихали пилюку доріг,
Стоятимем в дощ і нехай нас осипе
Небесна роса, що злітає до ніг.
Свiчки, як люди
© Copyright: Игорь Стожар, 2015
Свидетельство о публикации №115020307612
Свидетельство о публикации №115020307612
Рецензии