- Скрябіну
І стало по-справжньому зимно.
І стало по-справжньому лячно.
За сльози наші нестримні
І горе, благаю, пробач нас.
Пробач нас за нарікання
На те, що життя відпустило...
Журились всю ніч до світання,
Бо нам повернуть не під силу
Тебе, твої усмішки й жарти,
Пісні незаспівані, мрії.
Пробач, що від нового старту
Підеш вже ти сам, наш Андрію.
Ми вгору здіймем скляні очі.
«Будь-ласка, будь найщасливішим!»
Ти житимеш, доки пророчий
Твій голос заповнює тишу.
03.02.15
I стало по-справжньому зимно
© Copyright: Ториани, 2015
Свидетельство о публикации №115020305689
Свидетельство о публикации №115020305689
Рецензии