Ти замучила тіло і Душу
Недолугістю ницих порад…
Навіть розум сховався у «мушу»…
Серце й очі позбавила свят…
Не підйомний тягар давить плечі…
Від напруження – в зморшках чоло…
І слова твої – тоскні, старечі…
Недовірою погляд спекло…
Все дратує – крізь невідповідність
Мріям, баченню, примхам, думкам…
Загубились граційність, тендітність –
На поталу пішли сірим дням…
Ти замучила Душу і тіло…
Залякала собою себе…
Гонорове твоє знахабніло
Й проти вітру у Небо плює…
02.02.2015
Ти замучила тiло i Душу
© Copyright: Катерина Жебровська, 2015
Свидетельство о публикации №115020303358
Свидетельство о публикации №115020303358
Рецензии