Полети душа поета,
Понад морем уночі,
Де розкидані тенета,
Де завжди ідуть дощі.
І на березі кам`янім
Вал із хвиль точив граніт,
Він напевно памятає,
Крик героїв, з гулом битв.
Як колись з давнин давенних,
Тут, розкидані мечі,
В берегів стоять драккари,
Гаснуть очі мов свічі.
Де колись ще грало пламя,
У азарті юних мрій,
Та тепер вже не побачиш,
Славних хлопців рівний стрій.
Полети душа поета,
Де забутії ліса.
Безім`янная могила
Вже травою поросла
Що колись в війні "великій",
Йшов солдат у авангард.
Може там і був героєм?
Тут без імені і дат.
Полети душа поета,
Та від Нарви і в Горинь,
По Дніпру хоч до Айдару,
Там де неба глибша синь.
Україньскі темні ночі,
Дуже довгі, та смурні.
Та проте ще сонце стане,
І у нашій стороні.
Ти в житах зустрінь світанок,
Новий Світ нових ідей,
Де не буде вишиванок
У крові наших дітей.
vuelo
© Copyright: Данило Степовий, 2015
Свидетельство о публикации №115020301300
Свидетельство о публикации №115020301300
Рецензии