Ми співали твої пісні.
Коли було не легко
чи дуже драйвово...
Не знали особисто тебе,
але по пісням відчували чудово.
Знаходили в них себе.
Забувши про час і простір.
Ставали дещо старшими.
Вже самі собі заправляли постіль.
У кожного все по різному.
Але спогади наздоганяли з піснею.
Тією що ніс ти до всіх нас.
Кузьма, тебе не зітре час.
Ми обіцяємо пам'ятати кожне слово.
І шанувати нашу рідну мову.
Не забувати про своїх батьків.
Любити все і всіх як тільки ти і міг.
Наразі сльози ллємо, як і небо.
Заспівуємо рану, бо так треба.
Так відчуваємо, що ти є серед нас.
І посміхаючись відміняєш час.
02. 02. 15
© Copyright: Марина Юневич, 2015
Свидетельство о публикации №115020210333
Свидетельство о публикации №115020210333
Рецензии