Iсторiя з кольоровими вiдтiнками

Історія з кольоровими відтінками.

Чи то на день народження… чи ні
Чи за відмінну працю на роботі…
Звірюку запаковану, аж метр в довжині, -
Чи другом стане… - розберетесь потім.

Немов веселка, - ігуана - диво звір
Жила в «колєги», може, й існувала…
Її сприймав він як декор, не відпускав у двір,
Без лірики тваринка харчувалась:

Кормив, джерельну воду наливав у миску…
Настав день помсти – палець постраждав:
Реакція царя – одразу ж вдарити звіря по писку!
Що було далі – друг мій не чекав…

Маленькі оченята зазирають віддано у вічі,
Підсунулася ближче, залишивши мокрий дім.
По всій малій квартирі слід у слід, поцілувала двічі…
«ПРОБАЧ, ПРОБАЧ» - виляючи хвостом раз сім.

В «колєги»: сльози на очах, що тішать людську душу.
- Провину, падло, визнає, – бридке земне створіння.
На ранок коло по’душки сидить.  - Пробачити я мушу…
Сиділа там всю ніч. Любов до неї проросла, немов корінням…

А що ж той палець? Хай йому і грець!
Болів – зараза, в талії - напух, немов пампух.
Між зуби трутков* ігуану наділив Творець,
Зметикував друзяка. Мчить в лікарню. Наче не «лопух».

Поклавши шкельця окуляр на стіл, поважний «айболить»**
Розповіда про яд*, що в пальці ту пухлину спричинив.
- Пропорції малі… тому ви ще живі! … і натякає… щоб налить,
Кон’як, абсент чи пиво в самогон… ну, вранішній аперитив.

Інстинкт в тваринки спрацював – таке, на жаль, бува…
Для неї їжа ми всі з вами! Ми - вороги з катівні.
За здобиччю в «Хрущовці» совалась вона,
Сильніший у природі вижива, - а, гинуть - всі наївні!

*  - отрута
** - тут - лікар

Поет ХХ сторіччя 01 лютого 2015 року село Торгановичі 11:11