Роздуми душi
Черствіші стали ніж колись,
Ми не п'ємо води з криниці,
Не ходим босі вздовж узлісь...
Хіба ж земля нас не навчила
Вчувати серцем маків цвіт,
І крізь легкі бджолині крила
Вдивлятись душами у світ?
Та губим в тлумі щось важливе.
І що тоді — прогресу ріст,
Коли землі стає тужливо,
Бо тоншим став між нами міст?
Не ті слова вже, інша пісня,
Серпанок літній не такий.
В машиннім світі душам тісно!
Від пестицидів хліб гливкий.
Чомусь ми стали злі, грубіші.
І страшно й боязко мені —
Сховатись хочеться у тиші,
Втекти у гай, хоч уві сні.
Розкину руки, ніби крила,
Та й до землиці припаду
Малим дитям, що завинило,
“Прости”, - шепну у лободу.
Свидетельство о публикации №115020102421
Замечательные стихи, почти с первых строк одновременно ощущаются огромная любовь и грусть, которые трогают сердце, многократно усиливая последнюю особой мелодичностью...
На мой взгляд, лишь отсутствие названия несколько смазывает первое впечатление...
Со всеми праздниками тебя, Валентина!
Мир вашему дому и там, и там...
Вит Ассокин 01.02.2015 19:11 Заявить о нарушении
Ты умеешь читать душой!
По поводу названия, Ты, конечно же, прав! Ещё просто не придумала. Я ведь не прячу экспромты в стол, а сразу делюсь, что всё-таки не совсем правильно.
СПАСИБО за пожелание мира "и там, и там..."!!! Эх, если бы!
Добра Тебе и Света, в котором всё!
Валентина Чайковская 01.02.2015 20:07 Заявить о нарушении