Мой дед прошел войну

Памяти моего дедушки Василия Сергеевича Семикопенко посвящается
Фото сделано 15 июня 1944 года, на нем мой дедушка.


Мой дед прошел войну
От Харькова до Праги,
Он был разведчиком,
Ходил в немецкий тыл,
И пусть не видел он
Стен вражеских Рейхстага,
Но землю многих стран
Он кровью окропил.
Мой дед прошел войну,
С медалями вернулся
За взятие столиц -
За Вену, Прагу, и
Он  помнил города,
И села, где замкнулся
Круг жизни для всех тех,
Кто голову сложил,
Кому не повезло
Увидеть в мае небо
Без грохота «катюш»
И рева «мессеров».
Мой дед прошел войну,
Пусть он героем не был,
Но жизнью рисковал,
И Бог сберег его.
Мой дед прошел войну,
И вспоминал то время
Он со слезой в глазах,
С молитвой на устах.
Мой дед прошел войну,
И тех лишений бремя
Столь ранней сединой
Клубилось на висках.
А я теперь стою
В кладбищенском покое,
Налив сто фронтовых,
Дедуле моему,
И тихо говорю,
Но не сама с собою:
«Ох, дорогой ты мой,
Я так тебя люблю!»


Вольный перевод на украинский язык Петра Голубкова.
вільний переклад П.Голубкова)

Мій дід пройшов війну від Харкова до Праги,
Розвідником він був, в німецький тил ходив,
Нехай не бачив він ворожих стін Рейхстагу,
Грунт багатьох країн він кров'ю окропив.
Мій дід пройшов війну, з медалями вернувся
За їх взяття столиць - за Відень, Прагу, і…
Він пам'ятав міста, і села, де замкнувся
Час тих, хто склав тоді там голови свої,
Кому не пощастить побачити вже небо
Без гуркоту «катюш» і «мессеру» того.
Мій дід пройшов війну, нехай героєм нЕ був,
Життям ризикував, і Бог зберіг його.
Мій дід пройшов війну від Харкова до Праги,
Розвідником він був, в німецький тил ходив,
Нехай не бачив він ворожих стін Рейхстагу,
Грунт багатьох країн він кров'ю окропив.
Мій дід пройшов війну, і згадував, бувало...
Молитва на вустах, і сльози вже в очах...
Мій дід пройшов війну, поневірянь чимало,
І рання сивина на скронях – просто жах.
Тепер я постою в кладовища спокОї,
Наливши «фронтових», могилу окроплю,
І тихо так скажу, наче сама з собою:
«Ох, дорогий ти мій, Я так тебе люблю!"