Димчо Дебелянов. З фронту

Димчо Дебелянов
З ФРОНТУ


Переклад з болгарської — Любові Цай


Хоч тут у нас новий бівак,
старе життя хапа у лати —
чи в наступ нам іти відтак,
чи оброну готувати?

«Воєнний вісник»(1) щось давно,
ще й «Болгаран»(2)  ми не тримали,
було — ми з ними все одно
себе не так сирітно мали.

Чутки ж повзуть всілякі вшир —
«Обоз»(3)  не спить — всім лізе в вічі:
то пише про жаданий мир,
то про жаркі й шалені січі.

Французи табір свій хутчіш
на Круші(4) муром  укріпили,
а десь від Кукуша(5) правіш
прйшли  їм ще якісь там «сили».

В Швейцарії зібрались знов
такі солідні дипломати,
ламали голови і зов
кидали: «Досить вже гранати,
 
ми словом битимем своїм,
і, може статись підходяще,
то вирішимо поміж тим,
як далі діяти найкраще!»

Егеж! Усе свій має край —
так  давня мудрість каже люду...
Стоїле,(6) флягу-но(7) подай,
бо в горлі сухо — пити буду.

А після клопочися знов,
сюди щоб Болгаранов(8) скоро
зцілити серце би прийшов,
що вщент розірване і хворе.

Бальзамом з Петричу(9), з тих гір
(це про шовковичну ракію(10)),
хоча до чого цей «шпацір» —
не буде нас, а буде мир
у цій кривавій, злій стихії...

***

Оригинал:

Димчо Дебелянов
ОТ ФРОНТА




И тук, на новия бивак,
пак стария живот захвана —
ще се придвижваме ли пак,
или ще готвиме отбрана?
 
Не сме виждали сума дни
ни «Българан», нито «Военни
известия», а с тях сме ний
се не дотам осиротени.
 
А пръскат разни слухове —
агенция «Обоз» не дреме —
ту близък мир ще изкове,
ту вест за боеве големи.
 
Французите били се уж
с бетон на «Круша» укрепили,
а нейде вдясно от Кукуш
дошли им н`ам какви си «сили».
 
В Швейцария се сбрали пак
мнозина тежки дипломати
и мислили кога и как
да кажат: «Стигате гранати,
 
да почнем с думи да гърмим,
та ако ни остане време,
ще поразмислим и решим
какво решенье да се вземе!»
 
О-хо-хо-хооо! Ще има край
на края — стари хора викат...
Стоиле, матарата дай,
че ми засъхна пак езикът.
 
А после тичай и речи
на подпоручик Българанов
да дойде тук да излечи
и той сърцето си продрано.
 
Със тоя балсам от Петрич,
т. е. черничева ракия,
че и без тоя «теферич»
нас няма да ни има хич
в таз кървава неуправия...


КОМЕНТАРІ:
1 «Воєнний вісник» («Военни известия»)  — газета, започаткована 14 лютого 1892 року, друге офіційне видання Воєнного міністерства і перший спеціалізований вісник цього відомства.

2 «Болгаран» («Българан») — болгарський тижневий гумористичний журнал. Цей журнал був яскравою трибуною гумору та сатири від Ал.Божинова, Хр.Смирненськи, Св.Мінков та ін.

3 «Обоз» — назва тодішньої інформаційної агенції.

4 Круша — невелика гора в Греції, в Егейській Македонії. По ній проходить кордон між областями Кукуш, Синтик і Горна Джумая.

5 Кукуш — місто в Греції, в Центральній Македонії, рідне місто Хр.Смирненськи.

6  Стоїл — розповсюджене в Болгарії чоловіче ім’я, являє собою символ відваги і непохитності.

7  келих (матара)  — манірка, солдатська похідна фляжка з кришечкою.

8  Болгаранов — символічне прізвище, використане Дебеляновим задля того, щоб саркастично підкреслити риси людини, що надміру б’є себе в груди і нахваляється своїм героїзмом.

9  Петрич — місто в Південно-західній Болгарії в безпосередній близкосьті до грецького кордону.

10 ракія  — традиційний болгарський національний напій, фруктова горілка, зазвичай сливова чи шовковична.