…шелест часу на всіх сторінках
голосами минулого тішить –
переказує пам’ять життя…
в таємничо, стривожену Вічність
навмання небеса стелять шлях.
у словах кучерявиться вітер,
дзвонить тиша наосліп… сама…
страх гнітить болем сліз почуття
і принижує втомлену душу
неспокійна нічна самота…
пощезали раптово бажання,
поховались в кишені думки,
у клубочок звернулася тиша
із усмішкою мрії Любов!
по при біль кличе пам'ять іти
до пробудження, з снів, із полону,
із безодні до сонця, крізь час
обзивається мить –
хоче жити…
жити!..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115013102223
Свидетельство о публикации №115013102223
Рецензии
