Попри все, нам треба жити
Хоч у серці холод і печаль.
Важко Україні, гинуть діти
А дух стає міцнішим, наче сталь.
Ще зовсім мало в них було любові,
А, може, хтось її й не знав.
Перед очима ллється море крові,
Народ війну страшенну цю, прокляв.
Як знести матері загибель сина?
Він Батьківщину тілом боронив.
Співучу, рідну нашу Україну,
Від злого супостата захистив.
За нами правда, воля і свобода!
І, щоб там ворог хтивий не казав…
Вже скоро зникне влада ляльковода,
На себе він багато дуже взяв.
За все прийде загарбникам розплата,
З війною, ніколи ми до вас не йшли .
Нас береже родинна наша хата,
І мужність воїнів, які у ній зросли!
Свидетельство о публикации №115013009911
Бурчак Ворожбянский 30.01.2015 21:32 Заявить о нарушении