В свiжих росах купаeться промiнь
В свіжих росах купається промінь,
Вітер пестить квітучі сади,
І спливає у пам,яті спомин,
Як були ми колись молоді.
Ми уміли так ніжно кохати,
І єдналися долі в одну,
А в розлуці навчались чекати -
Берегти ту любов неземну.
Як раділи ми зустрічам нашим
у привітних, рожевих садах...
Ті часи, у житті самі кращі,
Загубилися десь у житах.
Бо життя - то дозріле є поле,
Де колосся-роки налились,
І стежини у полі, як долі -
Десь - зійшлися, а десь - розійшлись.
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2015
Свидетельство о публикации №115013006413
Свидетельство о публикации №115013006413
Рецензии