Коли просте стає складним, кидай усе і втікай на природу.
В гори іди, в ліси, у степи.
До води веди коня свого, душу свою пропащу.
Пийте її напувайте ся.
Ляж у траву горілиць. Настіж зіниці відкрий.
Видиш блакить? А за нею безмір Всесвіту бачиш?
- Бачу...
- Дихай глибоко і повільно вдихай:
чебреці, материнку, полин.
Вставай, на луки іди до свого гнідого .
Тобі ще жити і жити...
108-Коли просте ста складним-
© Copyright: Валео Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115013004256
Свидетельство о публикации №115013004256
Рецензии