Матуся старенька додому прийшла
І плаче, і згадує сина свого Василька
Синочок ти мій, Васильочок
Ти перша дитина моя
Я все пам’ятаю
Як радісно серце забилось
Коли я тебе сповила
І першу усмішку твою
А очі – волошки у житі
Що квітнуть у нашім краю
Синочок, ти мій Васильочок
Ти люба дитина моя
Я на щастя тебе породила
На подвиг тяжкий провела
На прощання сльозою умила
І рушник у дорогу дала
Синочок, ти мій Васильочок
Дитино моя золота
Чи знаєш ти тугу мою
Як сльози гарячі спадають
І падають тут на траву
Коли піонери співають
Як бились за ту висоту
Як падали наші солдати
В зелену прим’яту траву
Синочок, ти мій Васильочок
Як би то я знала була
Я б чайкою в небо злетіла
І сили б тобі додала
І рани сльозою промила
Й до сонця б тебе піднесла
Матуся
© Copyright: Екатерина Таратун, 2015
Свидетельство о публикации №115012905296
Свидетельство о публикации №115012905296
Рецензии