Ой, нема правдоньки

Ой, немає правдоньки на світі –
Усе життя неправда в країні панує
І настала година такої митті,
Від якої жодна душа не існує,

Рідна земля українська страждає,
У скорботі, мов стрічка чорна в’ється,
Лише крик лелеки у небі лунає:
Старший брат з молодшим січеться.

Ой, немає правдоньки на світі –
Зі своєю правдою сусід лізе до хати
І настала година такої митті,
Що і батьківську хату забажали забрати,

У родині великій, іноді сварки бувають,
Тому на братах сорочка, час від часу рветься,
Але згодом рідні, усе позабувають,
Лише серце матері збентежено б’ється.

Ой, немає правдоньки на світі –
Старший брат правим себе вважає
І настала година такої митті,
Коли кожен від свавілля страждає,

Своїм розумом брати не бажають жити,
Для них правда чужа тільки існує,
Як братам один одного зрозуміти,
Може тоді, правда своя запанує.

Ой, немає правдоньки на світі –
Брат молодшій у наймах загнеться
І настала година такої митті,
Коли і Дніпро сльозами заллється,

Не бажають брати одного зрозуміти:
У дядьків заморських, лише кривда знайдеться,
Сварки та чвари треба братам зупинити –
Тільки тоді, у злагоді жити їм доведеться,

Ой, немає правдоньки на світі –
Кров, кров, як злива на землю ллється,
І настала година такої митті –
Доля ця кожного, не минеться.

Правда одна у світі завжди існує:
Своїм розумом братам треба жити
Та і воля своя в країни, тоді запанує,
Якщо словам ворожим, не будуть радіти,

Ой, немає правдоньки на світі –
Віру та любов в країні почали журити
І настала година такої митті,
Зараз голову сиву, не має де притулити,

В один день брати народилися,
Одним молоком мати їх годувала,
Смуток та зрада на розум їх опустилися
Та заздрість, рідних у боки розкидала,

Ой, немає правдоньки на світі –
Лиха багато на землю рідну проллється
І настала година такої митті,
Від якої серце від болю, ще стрепенеться,

Кривда серця слов’янські заполонила
Пам’ять роду у тумані білому заховала,
Щастя та радість у родині заборонила
Віру предків «поясом унії»  зав’язала…

2014