Крик 27. 01. 15
Нічний жах розбудив мене,
Показавши, як ламаю себе,
І як плаче душа у таємних снах,
Від того, що кров на твоїх руках.
Ей, пташко, із моєго сну,
Скажи мені: "Чому я не сплю?
І чого чекає весь світ?
Коли "он" розтрілює український квіт."
Але пташка, мовчки дивиться у слід,
Малої дитини, у якої очі, як лід,
І руки білі у юнацькій жертовній крові...
А світ знову мовчить... бо слова його німі.
Свидетельство о публикации №115012705622